МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З РЕАБІЛІТАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ЗАЗНАЛИ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ, ТА ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ НА ОСНОВІ ЛАНДШАФТНИХ ПІДХОДІВ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З РЕАБІЛІТАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ, ЩО ЗАЗНАЛИ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ, ТА ОПТИМІЗАЦІЇ СТРУКТУРИ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ НА ОСНОВІ ЛАНДШАФТНИХ ПІДХОДІВ

 

Внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні залишаються забрудненими 5,35 млн. га земель, з них 1,24 млн. га сільськогосподарських угідь мають щільність радіоактивного забруднення ґрунту цезієм (137Cs) понад 37 кБк/м2. Реабілітації та повернення в господарське використання

потребують 130,6 тис. га вилучених сільськогосподарських угідь [3].

Для населення Київського Полісся, територія якого чи не найбільше постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС), особливо важкими виявилися соціальні наслідки катастрофи.

Сільськогосподарське виробництво тут є основним сектором економіки Полісся, де природні ландшафти дають змогу одержувати значну частку товарної продукції, а доза опромінення населення, в основному, формується за рахунок вживання продуктів харчування місцевого виробництва.

Особливістю території Полісся є мозаїчне різноманіття ґрунтового покриву з переважанням дерново-підзолистих та торфово-болотних типів ґрунтів. Це зумовлює інтенсивну міграцію радіонуклідів у системі «грунт-рослина» та значні коливання коефіцієнтів переходу (КП)137Cs з ґрунту в рослини. Крім цього, радіоекологічна ситуація ускладнюється значною строкатістю радіоактивного забруднення території [8, 12].

За післяаварійний період відмічено значне зниження концентрації 137Cs у рослинах за рахунок процесів напіврозпаду радіонуклідів, його фіксації глинистими мінералами ґрунтово-вбирного комплексу [15] та вертикальної міграції в природних та напівприродних екосистемах [4,16], але слід зазначити, що проблема отримання сільськогосподарської продукції з допустимим рівнем вмісту 137Cs на забруднених територіях Полісся, не втратила своєї актуальності і донині [7].

Крім цього, радіоекологічна ситуація у населених пунктах Київського Полісся в останнє десятиріччя ускладнилася за рахунок того, що великі сільськогосподарські підприємства, де раніше проводився повний комплекс контрзаходів, ліквідовано, а основний обсяг виробництва сільськогосподарської продукції забезпечується в особистих підсобних господарствах селян.

Після розпаювання земель, у використання населенням були залучені відносно малородючі дерново-підзолисті і торфові ґрунти, призупинення проведення агротехнічних контрзаходів на яких призвело до підвищення їх критичності і, до підвищення КП 137Cs у рослини. Внаслідок цього на присадибних ділянках навіть з відносно невисокою щільністю забруднення ґрунту трапляються непоодинокі випадки, коли вміст радіонуклідів в овочевій продукції перевищує допустимі рівні (ДР-2006) [9].

Слід зазначити також, що важливе місце, після молочної та овочевої продукції, у раціоні мешканців Полісся стали займати так звані «дари лісу». Їх внесок в загальну дозу опромінення населення з часом підвищується.

Проблема оцінки отриманої населенням Полісся доз опромінення ускладнюється тим, що радіоактивне забруднення ґрунту має значну строкатість, внаслідок цього продукти сільськогосподарського виробництва, що виробляються на одній і тій же території, та продукти харчування лісового походження мають різні рівні радіоактивного забруднення.

Це викликає необзідність оптимізації ландшафтно-екологічної структури агроландшафтів та здійснення спеціальних заходів щодо ведення агропромислового виробництва на території Київського Полісся.

Останнім часом особливого занепокоєння починає викликати забруднення території Іванківського району 90Sr. Через високу вартість і трудомісткість його визначення масовий контроль вмісту радіонуклідів 90Sr в сільськогосподарській продукції в останні роки в Україні проводився в обмеженої кількості, а рухомість радіонукліду з плином часу підвищується. Найбільш критичними тут є території зони гарантованого добровільного відселення (3-я зона радіоактивного забруднення), що межують із зоною відчуження ЧАЕС. Саме тут трапляються непоодинокі випадки, коли вміст 90Sr в пробах зерна значно перевищує ДР-2006. Тобто, зазначена продукція не може використовуватися безпосередньо на продовольчі цілі.

Ці Методичні рекомендації призначені для використання населенням регіону, фахівцями сільськогосподарських підприємств та місцевими органами влади.