Суха Україна: куди поділася вода та звідки взялися пилові бурі

Навесні 2020 року українські річки так і не стали повноводними, колодязі пересихають, а у деяких сховищах води залишилося на лічені дні.

     Натомість Києву та іншим північним містам, де пилові бурі бачили лише по телевізору, радять бути готовими і до такого синоптичного явища, як пиловий шторм – те, що відбулося 16 квітня, може повторитися.

     Що ж відбувається з водою в Україні та чому пересихають водосховища у містах і колодязі в селах. “Унікальність 2020 року полягає в тому, що осінь 2019-го була сухою, а метеорологічна зима з традиційними морозами, снігом і промерзанням ґрунту вперше за період спостережень (120 років) так і не настала, а значить, були відсутні умови для формування водопілля”, – пояснює BBC News Україна в.о. голови Держагентства з водних ресурсів Михайло Хорєв.
     Водопілля – це весняна повінь на річках після танення снігу.  Без зими в цьому році не було і водопілля навесні. Як наслідок,  вже у квітні водність річок така, як зазвичай буває влітку, коли водопілля сходить. “Проблема критична. В цьому році у болотах, які раніше були непрохідними, зовсім немає води. Так само сухі заболочені ліси”, – каже аналітик об’єднання “Екологія. Право. Людина” Петро Тєстов.
     Сухі не лише річки, а й болота та ліси. Вологи не вистачає як у верхніх шарах ґрунту (до 5 см), так і глибше – до 1 метру (так званий “кореневовмісний шар”).
     В Інституті агроекології та природокористування НААН кажуть, що вже у квітні води мало по всій Україні, окрім Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей. Але і на Західній Україні є тенденція до посухи. Найгірша ж ситуація на Одещині та Миколаївщині, де “сформувались критичні запаси вологи в метровому шарі ґрунту”.
     Літом на багатьох річках у Держводоагентстві очікують маловоддя – “гідрологічну посуху”. Наприклад, у басейні Дніпра за весну випала половина кліматичної норми опадів і вода у всіх річках впала – за понад століття спостережень гіршою була ситуація лише у аномально сухому 1925 році.
      Не набагато краще у басейнах інших річок, зокрема Дністра – у Дністровському водосховищі в квітні очікується лише половина норми припливу води.  Якщо маловоддя справді настане, то у Держводоагентстві не виключають запровадження обмежень – перш за все для гідроенергетики та водного транспорту. Обмеження, утім, будуть тимчасові. Пріоритет же надаватимуть для використання води у побуті та для зрошування.
     Загалом же зараз вже страждають всі водосховища, які живлять міста, – рівень води там спадає щодня. Наприклад, у Житомирі, на завжди вологому Поліссі, 2020-й рік почався з проблем. Оптимальний рівень води у водосховищі “Відсічне”, яке живить Житомир, – 4 м. Коли рівень тримається на цій позначці, місто отримує воду цілодобово і з нормальним тиском. Але зараз рівень – 2,7 м, і щодня спадає на 2 см. Поки що води місту вистачає, але її запасів у водосховищі вже залишилося не на місяці, а на дні. “Зараз можемо впевнено говорити, що в нас води у водосховищі “Відсічне” – на місяць і десять днів. Запас в іншому водосховищі “Дениші” – орієнтовно на днів 60-70. Звісно, якщо не буде різкого потепління, тоді вода буде випаровуватись і запаси зменшаться значно швидше”, – каже керівник місцевого водоканалу Андрій Нікітін. Резервне водосховище наповнили зі стратегічних запасів держави на прохання Житомира. “Зараз “проїдаємо” стратегічний запас. Якби його не було, то ми мали б значно гіршу ситуацію. Ймовірно, місцями можна було б побачити дно водосховища”, – каже Андрій Нікітін.
     Вплинути на зменшення рівня води у водосховищі допомогла реконструкція водогонів. Але лише частково. Якщо ж ситуація не зміниться, то скоро воду у місто подаватимуть за графіком: кілька годин вранці і кілька годин ввечері у найбільш піковий час. Прогнози у Житомирі роблять невтішні. Навіть якщо нарешті підуть весняні дощі, то це не вирішить проблему. “Маємо розуміти, що усі опади, які будуть весною-літом, не покращать ситуацію у водосховищі. Якщо, наприклад, дощ буде йти три дні, то три дні вода просто не буде падати. Водосховища та річки поповнюються виключно восени і взимку, з рясними опадами, зі снігом”, – відзначає Андрій Нікітін. “Будемо переживати справді критичне літо. Ми маємо це зрозуміти та усвідомити”, – резюмує директор житомирського водоканалу.
     Не краща ситуація і у селах та селищах Житомирщини. У Городниці Новоград-Волинського району пересихають колодязі та місцеві річки.  “Води майже немає вже навесні. Зазвичай весною колодязі більш-менш повні, до літа поступово пересихають. А зараз на початку весни багато сухих”, – розповідає місцева жителька Людмила Дженджера.
     Вихід для людей – бити свердловини.   Зазвичай достатньо глибини 20 метрів, але і такі колодязі іноді пересихають.
Якщо ж бити глибше, то з’являється інша проблема – вода жовта, з осадом заліза. Така специфіка місцевості. Михайло Хорєв каже, що проблема насправді накопичувалася роками. “Зниження рівнів ґрунтових вод, що відображається у зменшенні води чи взагалі її зникненні у криницях, відбувається останніми роками. У посушливі роки… додатково випаровується вода з підземних водоносних горизонтів через ґрунт”, – пляснює він.
     Річка Криваль у Городниці майже повністю пересохла, а більша – Случ – пересихає. “Случ була повноводна, а зараз міленька, заростає травою і замулюється. Нікудишня річка стає”, – нарікає Людмила Дженджера. Падіння рівня річки пов’язують не лише з посухою, а й з діяльністю людини: на Случі почали будувати міні-ГЕС. Наприклад, вже діють дві такі ГЕС вверх за течією від Городниці – у Баранівці та Чижівці.  У планах обговорювалася ще одна міні-ГЕС у Курчиці – попри протести місцевих.
     Екологи попереджають, що з такими змінами річка просто перетвориться на каскад замулених ставків. “Це як контрольний постріл буде для Случі!” – пише городничанин Олексій про нову міні-ГЕС. “Все своє життя прожив біля цієї річки. Тому болить душа за те, що цю місцеву цінність знищують, річка гине на очах від того, що все сходить з рук та залишається незмінним”, – додає він.

     Невеликі українські річки з різних причин мілішають майже скрізь і це – не “феномен-2020”. “Проблеми з рівнем води почалися раніше. Я регулярно сплавляюсь річками в різних регіонах України, і вже в минулі роки частина маршрутів, які раніше були дуже популярними, ставали непрохідними через низький рівень води”, – каже еколог Петро Тєстов. “Водночас бували випадки сильних злив влітку, що призводило до парадоксів – рівень води, наприклад, у липні був вищим, ніж у квітні, і річки виходили на заплаву влітку!” – відзначає еколог.

Звикаємо до пилових бур

     Маловоддя і пересушування ґрунту через дії людини стали причиною і пилової бурі 16 квітня на Київщині. Тоді столиця нагадувала місто з якогось постапокаліптичного фільму-катастрофи.
     В Інституті агроекології і природокористування кажуть – такий пиловий шторм в цьому регіоні справді трапився вперше за час спостережень.  Але, схоже, не востаннє.  Тепер до цього доведеться звикати. “Пилова буря такого масштабу вперше фіксується у зоні Полісся та у західному напрямку. До цього пилові бурі спостерігалися локально у посушливих південних регіонах України у межах локальних вітрових коридорів раз на декілька років,” – відзначають в Інституті. “Однак тепер можна говорити про прояви процесів опустелювання і у зонах Лісостепу та Полісся. В умовах відсутності опадів ризик повторення такого явища зберігається до травня та ймовірно буде лишатися актуальним у наступні роки”, – додають аналітики.
     Сама пилова хмара виникла над полями Бородянського і Макарівського районів на заході Київської області, де пориви вітру змели сухі шари ґрунту – цей процес науково називається “дефляцією”. Оскільки буря сталася у період посівної, то хмара несла в собі ще й частки добрив і гербіцидів. А це вже небезпека для здоров’я людей і врожаїв на приватних городах та садках, кажуть в Інституті.
     Протидіяти пиловим бурям мають полезахисні лісосмуги, частину з яких знищили протягом останніх років, або ж взагалі не засадили. Посприяло бурі й осушення боліт і порушення водоохоронних зон, коли поле фактично доходить до межі річки без перешкод. Михайло Хорєв каже, що головна причина змін – глобальні зміни клімату. “Метеорологічні спостереження в Україні показують, що впродовж останніх 20 років зберігається тенденція до підвищення середньомісячної температури повітря та збільшення кількості посушливих місяців”, – відзначає він. Петро Тєстов погоджується, що впливає клімат, але є й багато локальних чинників – як згадані міні-ГЕС. “Наприклад, незаконно побудовані ставки на річках та струмках, надмірний водозабір з поверхневих вод для зрошення, розорення водозборів, видобуток торфу”, – каже еколог.
     Іноді впливають навіть непродумані роботи з розчистки річок, які мали б, навпаки, покращувати ситуацію. Наприклад, на річці Сула на Полтавщині “покращення гідрологічного стану”, проведене за бюджетні гроші, призвело до того, що річка на одній з ділянок пересохла. “Під час сплавів я постійно зустрічаю незаконні греблі, вириті ставки по заплаві, незаконний водозабір – але адекватної реакції від контролюючих органів по жодному випадку не було”, – нарікає еколог.

Що робити?

     У Держводоагенстві кажуть, що перш за все треба змінювати підхід до води. Причому всім – і промисловості, і звичайним людям. “Суспільство поступово починає розуміти, що вода не є необмеженим ресурсом – річки вже не такі повноводні. Агровиробники змінюють підходи у зрошенні, більше уваги до сільськогосподарських культур, що є стійкими до посух”, – каже керівник Держводоагентства.
     Але для багатьох вода все ще залишається чимось, що не треба економити. Економити воду досить просто: вчасно закривати кран, користуватися пральною чи посудомийною машиною, коли вона повністю заповнена, вимикати воду, коли чистиш зуби, приймати душ замість ванної. Зрештою, можна відмовитися і від того, щоб мити машину на берегах річок та озер. Чи просто не засмічувати водойми побутовими відходам. А Петро Тєстов говорить про те, щоб загалом більше думати про наслідки знищення природи: припинити розорювати луки і перестати видобувати торф, зберігати та відновлювати болота, навести лад з незаконними ставками та водозаборами.
      Тим часом, на кінець квітня-початок травня в Україні прогнозують циклон і дощі, які, нарешті, трохи змочать землю. “Сподіваємося тільки на дощі, чекаємо “божої води”, – резюмує Людмила Дженджера з Городниці.

                                                                                                                                                                                   (Матеріал взято з сайту ВВС News Україна)