На засіданні Бюро Президії Національної академії аграрних наук України обговорили наукові засади відновлення радіоактивно забруднених агроландшафтів Українського Полісся

11 березня 2026 року на засіданні Бюро Президії Національної академії аграрних наук України було заслухано доповідь директорки Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України академіка Національної академії аграрних наук України Оксани Іванівни ДРЕБОТ на тему «Наукові засади відновлення та управління радіоактивно забрудненими агроландшафтами Українського Полісся».

 

Майже чотири десятиліття минуло від Чорнобильської катастрофи – і радіоактивне забруднення агроландшафтів Українського Полісся досі залишається однією з найгостріших екологічних, соціально-економічних та управлінських проблем держави. У своїй доповіді Оксана Іванівна переконливо довела, що проблема не відійшла в минуле – вона трансформувалась, ускладнилась і набула нових вимірів. Довгоживучі радіонукліди ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr і досі присутні в ґрунтах регіону, мігруючи у харчових ланцюгах і формуючи ризики хронічного опромінення населення. Нормативно-правова база, сформована ще в перші післяаварійні роки, повною мірою не відповідає а ні сучасному радіоекологічному стану територій, а ні євроінтеграційним вимогам. Кліматичні зміни розширюють господарський потенціал Полісся, але водночас породжують певні ризики для довкілля та накладають деякі обмеження на сільськогосподарські практики в регіоні. А повномасштабна російська воєнна агресія проти України поставила нові виклики: зростання тиску на забруднені радіонуклідами землі в умовах необхідності зміцнення продовольчої безпеки та реінтеграції деокупованих територій поєднується з частковим руйнуванням системи радіаційного моніторингу внаслідок бойових дій.

Інститут агроекології і природокористування НААН не стоїть осторонь цих викликів. У доповіді представлено вагомий доробок установи: Концепцію відродження агропромислового виробництва на реабілітованих радіоактивно забруднених землях, Концепцію управління радіоактивно забрудненими агроландшафтами в контексті «зеленої» економіки, моделі формування дози внутрішнього опромінення та міграції радіонуклідів, метод радіоекологічно-ландшафтного районування й картування Українського Полісся, оптимізовану систему землекористування забруднених територій.

Доповідь викликала жваве й зацікавлене обговорення. Засідання зібрало широке коло учасників – науковців, представників органів державної влади та громадських організацій, – і кожен із них додав до загальної картини свій важливий штрих.

Петро Іванович ЛАКИДА, завідувач сектору наукового забезпечення Департаменту розвитку та ІТ ДП «Ліси України», доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України, академік Лісівничої академії наук України, підтримав цей напрям, наголосивши на необхідності поглибленого вивчення екосистемних послуг забруднених територій, зокрема їхнього вуглецевого потенціалу.

Тетяна Валентинівна ТИМОЧКО, голова Всеукраїнської екологічної ліги, вийшла за межі суто наукової дискусії й нагадала про транскордонний вимір проблеми. Забруднення водних ресурсів, рекультивація земель, карбоновий податок – усе це потребує не лише національних, а й міжнародних рішень і координації.

 

Дмитро Васильович ЗАРУБА, перший заступник голови Державної екологічної інспекції України, доктор філософії, вніс конкретну й практично важливу пропозицію: передати результати засідання до профільного комітету Верховної Ради України – щоб наукова дискусія не залишилася в стінах академії, а набула законодавчого відображення.

 

 

Денис Олександрович ВИШНЕВСЬКИЙ, завідувач відділу науки Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, закликав дивитися на Полісся значно ширше – не лише крізь призму агровиробництва, а в повному контексті екосистемних послуг: біорізноманіття, запасів вуглецю, механізмів вуглецевого ринку та наслідків мілітаризації території. Він нагадав про принципово важливий факт: найбільш радіоактивно забрудненими в регіоні досі залишаються саме лісові екосистеми – і це не може бути поза увагою науки та державної політики.

Сергій Миколайович РИЖУК, директор Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України, академік Національної академії аграрних наук України, і Людмила Донатівна РОМАНЧУК, професор кафедри екології та природоохоронних технологій Державного університету «Житомирська політехніка», доктор сільськогосподарських наук, говорили про те, про що в науковому середовищі говорити не звикли, але що є реальністю: нестача фінансування, відсутність належного обладнання та гострий дефіцит кваліфікованих кадрів у сфері радіоекології. Сергій Миколайович РИЖУК також запропонував концептуальний крок – розширити спеціалізацію установ Національної академії аграрних наук України, вийшовши за вузькі межі сільськогосподарської галузі й охопивши весь аграрний сектор разом із суміжними галузями. Людмила Донатівна РОМАНЧУК, своєю чергою, наголосила, що без консолідації зусиль усього наукового середовища – міжвідомчої та міждисциплінарної – комплексного вирішення проблеми досягти неможливо.

 

Олексій Валентинович КОРОЛЬ, начальник Північного офісу Державної аудиторської служби України, підсилив обговорення практичним виміром – питаннями реального втілення запропонованих заходів та контролю за їх виконанням.

Оксана Володимирівна БУТРИМ, завідувачка Центру з питань зміни клімату та сталого природокористування Державної наукової установи «Інститут екологічного відновлення та розвитку України» Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, доктор економічних наук, старший науковий співробітник, та Оксана Опанасівна ВЕКЛИЧ, головний науковий співробітник того ж Центру, доктор економічних наук, професор, також акцентували на важливості дослідження запасів вуглецю та механізмів функціонування вуглецевого ринку стосовно радіоактивно забруднених агроландшафтів.

За підсумками засідання бюро Президії Національної академії аграрних наук України ухвалено постанову. Вона передбачає розширення міждисциплінарних досліджень з управління радіоактивно забрудненими землями із залученням профільних закладів вищої освіти, підготовку аналітичних матеріалів і пропозицій для Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, активізацію міжнародного наукового співробітництва, зокрема в напрямі розроблення нейромережевих моделей міграції радіонуклідів, а також формування відповідних фахових компетентностей у підготовці молодих наукових кадрів.